Коли редиски виросло багато. Ну дуже багато!

Шматочки редиски досить голосно висипаються в банки: “Бзям, бзям. ” Але кіт і вухом не веде, він тут лежав, лежить і лежати буде! Гаразд, буде допомагати маринувати редис, оскільки коренеплід в людський організм вже не лізе, так нехай лізе в банки. Я і з краєчку пристроюсь!

Є у мене одна (чи хороша, чи то ні) особливість– робити консервацію “на коліні”, сунути в банки “що завгодно”, приправляти всім, що під руку підвернулося. Так що не шукайте, рецепту як такого немає.

Заливання окропом, його зливаємо, насипаємо в банки сіль, цукор, яблучний оцет, олія, лаврове листя, перець горошком, пажитник, коріандр, часник. Заливаємо окропом. (На літрову банку: 2 десертних ложки цукру, 1 десертну ложку солі (всі з невеликою гіркою), 6 чайних ложок яблучного оцту– це мій стандарт, неміцний маринад)

Принесений з городу часник змусив кота поморщитися і відправитися в своє “ліжечко”, всі інші маніпуляції і спеції його не обурили. Закатала, перевернула, закутала. Все, редиска з часником та олією в легкому розчині на зиму є. І не те щоб я обожнюю редиску, але для різноманітності “в особистому житті” зійде. Не викидати ж!

З редисом взагалі можна чинити так, як чинять з білокачанної капустою: є сирим, смажити, тушкувати, варити суп, квасити, солити і маринувати. І якщо редис в сирому вигляді вже приївся, то можливостей з ним поекспериментувати багато!